імпровізувати
Украинский
Морфологические и синтаксические свойства
| наст. | прош. | будущ. | повелит. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | імпровізу́ю | імпровізува́в | імпровізува́тиму | — |
| Ты | імпровізу́єш | імпровізува́в імпровізува́ла |
імпровізува́тимеш | імпровізу́й |
| Он она оно |
імпровізу́є | імпровізува́в імпровізува́ла імпровізува́ло |
імпровізува́тиме | — |
| Мы | імпровізу́єм(о) | імпровізува́ли | імпровізува́тимем(о) | імпровізу́ймо |
| Вы | імпровізу́єте | імпровізува́ли | імпровізува́тимете | імпровізу́йте |
| Они | імпровізу́ють | імпровізува́ли | імпровізува́тимуть | — |
| Деепр. наст. | імпровізу́ючи | |||
| Деепр. прош. | імпровізува́вши | |||
| Прич. страд. | імпровізува́ний | |||
ім-про-ві-зу-ва́-ти
Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).
Корень: -мпров-; интерфикс: -із-; суффикс: -ува; глагольное окончание: -ти.
Произношение
- МФА: [mprɔu̯ʲizʊˈu̯ɑte]
Семантические свойства
Значение
- импровизировать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
Синонимы
Антонимы
Гиперонимы
Гипонимы
Родственные слова
| Ближайшее родство | |
| |
Этимология
Происходит от лат. improvisus «непредвиденный», далее из in- «не-, без-» + provisus «предусмотренный», прич. прош. от providere «предвидеть», далее из pro «вперёд; для; за; вместо» + vidēre «видеть», из праиндоевр. *weid- «знать, ведать; видеть».